Храм (церква) – особливий дім,присвячений Богу,– дім Божий, в якому проводяться богослужіння. В храме обслуживают особи благодать, чи ласка Божа, яка подається нам через тих, хто відправляє богослужіння – священнослужителей (єпископів и священнослужителей).
Совместный визор храму виднеется от заметной споруди тим, що над храмом подносится баня, как отражающая небо. Баня закінчується вгорі главою, на какій ставится хрест, у славу глави Церкви – Ісуса Христа. Над входом в храм, как правило, будет звонить, то есть вежа, на какой висеть звони. Б`ють у звонка для того, чтобы щелкать віруючих на молитву – до богослужения – и беседовать о наиважнейших моментах службы, що здійснюється в храме.
При входе в храм иззовні влаштовується паперть (майданчик, ґанок). Усередині храма ділиться на три части: 1) притвор, 2) власне храм, чи середня части на храму, де оста віруючі, і 3) вівтар, де священниками проводятися богослужіння і знаходиться найголовніше місце в усьому храмі – святий престіл, на якому здійснюється Таїнство святое причастя.
Вівтар відокремлений от середньої части храма иконостасом, що складається с декількох рядів икон и має троє врат; середні врата називаються царьскими, значитщо через них Сам Господь Ісус Христос, Царь слави, невидимо протекающий у святих дарах (у святому причасті). Тому через царские ворота никому не разрешается проходить, кроме священнослужителей.
Чтение и спивання молитов за особоливим чином (порядком) в храме, на холі зі священнослужителем, називається богослужінням.
Наиважливее богослужіння – литургия, чи обідня (вона отъехать до обіду), під час неї згадується все земне життя Спасителя і звершується Таїнство причастя, яке встановив Сам Христос на Тайній вечері.
Таїнство причастя поля в том, что в новом благодаттю Божию хлеб и вино освящается – робляться истинным тілом и істинною кровъю Христовою, залишаючись на вигляд хлібом и вином, і ми під виглядом хліба та вина приобъема мо істинне тіло въйти, у ит сти н а й сти й л а сти й л а й сти н а й л а й сти н и н е н е н а й н ы щ і н а й н ы щ і н а й л а й сти й й сти . в Царство Небесне и мати вічне життя.
Совместный визор храму виднеется от заметной споруди тим, що над храмом подносится баня, как отражающая небо. Баня закінчується вгорі главою, на какій ставится хрест, у славу глави Церкви – Ісуса Христа. Над входом в храм, как правило, будет звонить, то есть вежа, на какой висеть звони. Б`ють у звонка для того, чтобы щелкать віруючих на молитву – до богослужения – и беседовать о наиважнейших моментах службы, що здійснюється в храме.
При входе в храм иззовні влаштовується паперть (майданчик, ґанок). Усередині храма ділиться на три части: 1) притвор, 2) власне храм, чи середня части на храму, де оста віруючі, і 3) вівтар, де священниками проводятися богослужіння і знаходиться найголовніше місце в усьому храмі – святий престіл, на якому здійснюється Таїнство святое причастя.
Вівтар відокремлений от середньої части храма иконостасом, що складається с декількох рядів икон и має троє врат; середні врата називаються царьскими, значитщо через них Сам Господь Ісус Христос, Царь слави, невидимо протекающий у святих дарах (у святому причасті). Тому через царские ворота никому не разрешается проходить, кроме священнослужителей.
Чтение и спивання молитов за особоливим чином (порядком) в храме, на холі зі священнослужителем, називається богослужінням.
Наиважливее богослужіння – литургия, чи обідня (вона отъехать до обіду), під час неї згадується все земне життя Спасителя і звершується Таїнство причастя, яке встановив Сам Христос на Тайній вечері.
Таїнство причастя поля в том, что в новом благодаттю Божию хлеб и вино освящается – робляться истинным тілом и істинною кровъю Христовою, залишаючись на вигляд хлібом и вином, і ми під виглядом хліба та вина приобъема мо істинне тіло въйти, у ит сти н а й сти й л а сти й л а й сти н а й л а й сти н и н е н е н а й н ы щ і н а й н ы щ і н а й л а й сти й й сти . в Царство Небесне и мати вічне життя.